Бібліотека-філія с.Спас Горішнє

http://s017.radikal.ru/i439/1511/da/7431067b0452.jpgВ кінці ХІХ на початку ХХ століття, під час панування Польщі на Галичині, розвивається просвітницька діяльність передової інтелігенції та учнівської молоді. Тогочасна влада дозволила згуртовуватися в різні організації, тому 8 грудня 1868 року у Львові було організовано товариство «Просвіта». Діяльність «Просвіти» надзвичайно швидко поширювалось по теренах Галичини. На Прикарпатті організатором «Просвіти» був Юрій Федькович (на той час він був шкільним інспектором Віжницького повіту). Тоді Юрій Федькович складає для дітей Буквар, Читанку, календарі. З 1872 року Ю. Федькович стає редактором часопису «Просвіта» і видає поради лікарські, господарські, ветеринарні, які були дуже популярні та необхідні для людей. В 1891 році на зборах «Просвіти» було прийнято рішення про організацію хат – читалень на теренах Галичини.
Така хата – читальня була і в с. Спас Коломийського р-ну, створена десь в 1922 році. За читальню служила хата Василя Лаврука (по сільському Василя Олійникового). Це був осередок громадського та культурно – освітнього життя.
В цей час просвітню роботу на селі проводили брати Гоянюк Дмитро та Федір (по – сільському – Щербакові) та Іванюк Михайло (Бойчишин), які мали в селі багато однодумців.
Із зростанням кількості членів «Просвіти» за свої внески купили у Івана Коломийчука клапоть землі (на цім участку землі Народний дім стоїть по сьогоднішній день) та почали будувати (зі спогадів старожилів десь в 1924 році, і про це свідчать давні світлини датовані цим роком) Народний дім.
Ініціатором будівництва був – Гоянюк Семен.
Обрали Комітет по будівництву, головою якого був Лаврук Іван Павлович (Послів).
Будувався Народний дім за кошти людей. Хто мав змогу – давав будівельні матеріали, а інші по – черзі майстрували та працювали фізично, варили обіди для майстрів.
Із розповіді Романюк Євдокії дочки Михайла (1919 р.н.) дізнаємося, що її свекор Романюк Микола син Юри (помер в 1942 р.) збирав із жителів села певну кількість зерна для продажі. За вторговані гроші купували бляху, щоб накрити будинок.
Кожної неділі після служби Божої він ставав на перелаз біля церкви і оголошував хто скільки дав збіжжя і скільки сторговано грошей та що за них придбали.
В 1926 році Народний дім уже був збудованим.
Де зараз бібліотека була Рідна школа, гардеробна кімната – молочарня і «кооператива». Найдовше в ті часи головою читальні був Гаврилюк Петро син Івана (по – сільському Дмитра Ільчишиного)
Як утримувалася читальня ?
Це були гроші із коляди, Маланки та зіграних п’єс. Хоч старостою села це було строго заборонено. В той час при Читальні діяв потужний драмгурток (зі слів старожилів села майже кожного місяця ставили нову виставу, а з добре відшліфованими їздили виступати в інші села) За занавіси та куртини служили людські верети.
У 1932 році Гаврилюк Петро син Івана зібрав однодумців колядувати. На заколядовані гроші вони купили матеріал на куртину сцени, а за 400 злотих купили біля 200 –х книг (в той час люди казали «купили книжки для читальні»).
Після закінчення ІІ світової війни книги із читальні комуністи конфіскували (відвезли до Коломиї), а згодом привезли свою радянську літературу (багато праць Леніна та Маркса, Енгельса, твори російських письменників) та радіолу.
В той час читальнею керував Гаврилюк Степан Семенович (1921-2004) (він є першим офіційним бібліотекарем цієї бібліотеки). Із спогадів Гаврилюка С.С. дізнаємося, що деякі комуністичні книги люди із цікавості читали, а радіолою так і ніхто не користувався.
В 1948 році місцеві вояки армії УПА, примусили Гаврилюка С.С. відкрити читальню, погрузили всі комуністичні книги та радіолу на підводу і вивезли в Лази (так в селі називають участок лісу між Спасом та Борисівкою, Стопчатовом Косівського району). Доля тієї літератури та радіоли невідома.
А 1949 року в Різдвяні свята керівник читальні Гаврилюк С.С. був арештований та Станіславським воєнним трибуналом засуджений на 25 років каторги у найтяжчому режимі за антирадянські дії та допомогу армії УПА. Строк він відбував на Колимі у Хабаровському краї.
Наступними керівниками читальні були – Гоянюк Василь Федорович та Селезінка Василь.
Знову радянська влада завезла книги до бібліотеки в 1951 році. Перший запис у першій бібліотечній інвентарній книзі зроблено 5 липня 1951 року.
З цього часу по липень 1952 року до бібліотеки надійшло 925 примірників. Тоді бібліотекарем працює Юрійчук Ганна Василівна ( 1932 р.н. )
З 2 вересня 1952 року по 3 серпня 1988 року в бібліотеці працює Симотюк Ганна Дмитрівна.
Вона, по домовленості із місцевими столярами, виготовляє до бібліотеки стелажі, книги розміщує в систематизованому порядку.
Під час централізації бібліотек 1 вересня 1978 року Симотюк Ганну Дмитрівну переведено на посаду завідуючої бібліотекою – філіалом № 14 с. Гірське (тепер с. Спас – Горішнє).
Фонд бібліотеки під час проведення централізації становив 5624 примірники.
27 грудня 1978 року бібліотеці присвоїли звання – Культурно – освітня установа відмінної роботи. Працівника бібліотеки нагородили Почесною грамотою.
В 1980 році зав. бібліотекою нагороджена Грамотою за багаторічну, добросовісну працю по комуністичному вихованню трудящих. У 1983 – 84 роках зав. бібліотекою отримує Листи – подяки за активну участь у роботі культурно – освітніх установ району. 1987 року 4 листопада – Грамота за активну діяльність в роботі культурно – освітніх установ та з нагоди 70 – ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції.
В 1988 році 19 квітня працівник бібліотеки с. Гірське (Спас – Горішнє) Симотюк Г. Д. нагороджена медаллю «Ветеран праці»
(працювала на даній посаді 36 років). В той час робота у бібліотеці проходила згідно із вимогами тогодення. Велася пропаганда марксистко – ленінської спадщини, матеріалів з’їздів та пленумів партії, радянський спосіб життя, велася атеїстична пропаганда.
З 3 серпня 1988 року бібліотеку очолила Наталія Дмитерчук. (під час декретних відпусток Н. Дмитерчук в 1990 – 92 році в бібліотеці працює Гоянюк Марія Михайлівна, в 1994 –1997 роках – Сенчук Оксана Василівна).
З проголошенням Незалежної України змінились напрямки роботи бібліотеки. Перш за все з бібліотеки було вилучено суспільно – політичну літературу ленінського змісту та атеїстичну літературу.
Напрямки роботи спрямували на національно – культурне, патріотичне та духовне відродження нашої держави. Бібліотека спільно із Народним домом, «Союзом українок», товариством «Рух», братством воявів УПА почали відзначати пам’ятні та ювілейні дати, релігійні та обрядові свята, готувались концертні виступи біля пам’ятних хрестів та знаків загиблим воїнам УПА, Могили січовим стрільцям, а День Незалежності святкується і по сьогоднішній день – біля Каплиці присвяченої Дню Незалежності України.
Фонд бібліотеки почав поповнюватися творами заборонених, репресованих письменників та діаспорними виданнями.
На даний час в бібліотеці оформлено книжкові виставки, які відповідають вимогам сьогодення. Естетичне оформлення бібліотеки яскраво виражає національний колорит.
Велика увага в бібліотеці приділяється краєзнавчо – пошуковій роботі. В бібліотеці оформлено краєзнавчий куток « Моє рідне село, моя казко! Ти з дитинства колиско моя!» де представлено матеріали по історії села, легенди про село, періодичні матеріали, де відображено сучасне життя села . Тут же знаходяться звичаї та обряди нашого села (сільський Різдвяний обряд (колядки, Вертеп), зібрано великодні пісні, зібрано весільний обряд в піснях та світлинах, зібрано рецепти давньої кухні).
В бібліотеці діє Центр регіональної інформації, де відображено діяльність органів обласної та районної влади, соціально – економічний стан краю, статистичні дані, розвиток туризму, про навчальні заклади краю, а також пільги та соціальний захист населення.
З проголошення незалежної України змінились напрямки роботи бібліотеки. Зусиллями бібліотекаря буденне бібліотечне приміщення перетворилося у святково прибрану світллицю. На стінах – портрети українських письменників, переливаються різними барвами рушники і серветки. І не дивно, що тут завжди є відвідувачі. Одні відчувають спрагу до рідного слова, до рідної історії, інших цікавлять новни політичного життя України, одні цікавляться пресою, інші – художньою літературою, а дехто приходить просто погомоніти про наболіле. Господарка цього книжкового храму добре знає потреби своїх гостей і намагається якнайкраще їх задовільнити.
За роки праці в бібліотеці Н. Дмитерчук неодноразово нагороджувалася подяками та грамотами за вагомий внесок у розвиток української культури, народного мистецтва та активну популяризацію української книги.

http://s017.radikal.ru/i407/1511/71/c0babbd41921.jpg

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *