Народився 1 січня 1937 р. в с. Ганеві Коломийського району, в багатодітній родині. Навчався в Ганівській початковій, Дебеславцівській семирічній і Корницькій середній школах. У 1954- 1956 рр. працював коректором коломийської райгазети “Червоний промінь”, служив у армії. Навчався у Львівському військово-політичному училищі, потім на заочному відділенні факультету журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка.
Практичну журналістику освоював у райгазетах Львівської й Івано-Франківської областей, зокрема в коломийському “Червоному прапорі”. 1965-1968 рр. — праця в обласній газеті “Прикарпатська правда”, згодом був старшим редактором Івано- Франківського облтелерадіокомітету, власкором Українського радіо по Івано-Франківській області. Навчався у Вищій партійній школі при ЦК КП України. Після захисту докторської дисертації — професор кафедри теорії і практики журналістики Львівського університету ім. І. Франка, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення.
В. Лизанчук — автор 20 книжок і понад 30 наукових і науково-публіцистичних статей. Академік Академії наук вищої освіти України, заслужений журналіст України, лауреат Всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка. За поданням правління Коломийського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка занесений у Книгу шани Коломиї (2006 р.).
Василь Васильович Лизанчук народився 1 січня 1937 р. в селі Ганеві Коломийського району Івано-Франківської області у хліборобській сім’ї Ганни Миколаївни і Василя Петровича Лизанчуків, які виховали п’ятеро дітей: Василя, Марію, Віру, Наталію, Галину. Навчався у Ганівській початковій, Дебеславській семирічній і Корницькій середній школах. Дописувати до районної газети почав із восьмого класу (1951 р.) за порадою учителя Володимира Карловича Новака. Після закінчення 10-го класу, з грудня 1954 р. до жовтня 1956 р., працював коректором коломийської районної газети «Червоний промінь», яку редагувала Ніна Пилипівна Головко. Три роки перебував у лавах Радянської Армії, служив в одній ескадрильї : майбутнім космонавтом Германом Степановичем Титовим, який згадує про Василя Лизанчука у книжках «700000 километров в космосе», «Голубая моя планета», «Авиация и космос», «Ветвь сибирского кедра». Протягом рок> (1959-1960 рр.) навчався у Львівському військово-політичному училищі.
У 1966 році закінчив заочне відділення факультету журналістики Львів¬ського державного (тепер – національний) університету ім. І. Франка. З 1960 р. до 1962 р. завідував відділом сільського господарства новояричівськ районної газети «Червона зоря» (Львівська обл.). З 1962 р. до 1965 р працював завідувачем відділів передового досвіду, промисловості, сільсько: господарства в коломийській міжрайонній газеті «Радянська Гуцульщина- та коломийській міськрайонній газеті «Червоний прапор».
З лютого 1965р. до травня 1968 р.- літературний працівник, корес¬пондент обласної газети «Прикарпатська правда». Згодом тривалий час працював старшим редактором Івано-Франківського облтелерадіокомітету власним кореспондентом Українського радіо по Івано-Франківській області У 1974-1976 рр. навчався у Вищій партійній школі при ЦК КП Україн:. Також у цей час займався науково-дослідницькою роботою. Дисертаці:-: «Педагогічні проблеми підвищення ефективності впливу радіо і телебачень: * на соціалізацію підлітків» на здобуття наукового ступеня кандидаті педагогічних наук захистив 1 липня 1977 р. у Науково-дослідному інститут педагогіки (м.Київ). Дисертацію «Засоби масової інформації і формувань і громадянської позиції молоді» на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук захистив 27 червня 1991 р. на засіданні спеціалізован;
вченої ради в Київському державному (тепер – національний) університеті ім. Т. Шевченка.
З грудня 1978 р – асистент, із жовтня 1980 р – доцент, із травня 1992 р. професор кафедри теорії і практики журналістики, з вересня 1993 р- завідувач кафедри радіомовлення і телебачення Львівського університету ім. І. Франка.
Проблемам використання засобів масової інформації у процесі вихо¬вання підростаючого покоління присвячені монографії «Увага: увімкнуто приймач (Вплив радіо і телебачення на формування громадянської активно¬сті молоді» (1986 p.), «Грані колективізму: Вплив преси, телебачення і радіо на формування соціальної активності молоді» (1989 р.), які вийшли у видавництві Львівського університету «Вища школа», а також брошури «Те¬лебачення і радіо у вихованні учнів» (1985 р.) і «Громадянином бути зобов’я¬заний» (1989 р.), видані Товариством «Знання» України.
В. Лизанчук видав посібники для студентів факультету журналістики: «Особливості підготовки матеріалів для радіо і телебачення» (у співавторстві з В. А. Качканом), «Методичні вказівки до вивчення теми «Інформаційні жанри радянської газети» (у співавторстві з А. 3. Москаленком, В. А. Кач¬каном, H. К. Василенком), «Методи збирання і фіксації інформації у журна¬лістиці» (у співавторстві з О. Д. Кузнецовою). Йому належать чотири розділи підручника «Теорія і практика радянської журналістики», виданого авторським колективом за редакцією професора, доктора філологічних наук В. Й. Здоровеги. У 1990 р. видав текст лекцій «Засоби масової інформації і духовне відродження України». У 2000 р. вийшов у світ підручник «Радіо- журналістика: засади функціонування».
Актуальні питання відродження, становлення, утвердження національ¬них духовних цінностей, української мови, культури розглянуто в брошурі «О рідне слово, що без тебе я?!» (1990 p., видавництво Товариства «Знання» України). У 1993 р. машинно-офсетна лабораторія Львівського університету видала у двох частинах книжку В. В. Лизанчука «Засоби масової інформації про русифікаторську політику в Україні». У 1995 р. в Інституті наро¬дознавства НАН України видано науково-публіцистичну книжку «Навічно кайдани кували: Факти, документи, коментарі про русифікацію в Україні». Видавництво «За вільну Україну» в 1996 р. видало збірник публіцистичних роздумів «Завжди пам’ятай: Ти — Українець!». 1997 р. побачила світ книжка «З-під ira ідолів (Роздуми про пережите)». Друге доповнене видання книжки «Завжди пам’ятай: Ти – Українець!» надійшло до читачів у 2001 р.
Василь Лизанчук – автор 20 книжок (брошури, довідники, монографії, посібники, підручники) та понад 250 наукових і науково-публіцистичних статей з проблем теорії і практики журналістики, відродження рідної мови, культури, духовності, утвердження українськості в Українській державі, які
надруковані у наукових вісниках і збірниках, журналах «Дзвін», «Березіль . «Галичина», «Зоря вечорова», «Літопис Червоної Калини», «Республіканець . «Українська мова і література в школі», «Урок української», «Журналіст України», «Український ліс», «Гражда», газетах «Літературна Україна», «Мо¬лодь України», «Час/Тіше», «За вільну Україну», «Молода Галичина . «Високий Замок», «Галичина», «Нескорена Нація», «Українська думка». «Коломийський вісник», «Вільний голос» та ін. Він бере активну участь > радіо- і телепередачах, виступає з науковими доповідями і повідомленнями на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях та з лекціями перед громадськістю на актуальні теми українського державотворення.
Із 1966 р. В. Лизанчук – член Національної Спілки журналістів України Указом Президента України 6 червня 1997 р. В. Лизанчукові присвоєно по¬чесне звання «Заслужений журналіст України». Загальні збори Академії наук Вищої школи України 19 грудня 1998 р. обрали В.Лизанчука академіком Академії наук Вищої школи України по відділенню масової комунікації. За підсумками всеукраїнського конкурсу друкованих засобів масової інформації «Українська мова – мова державна», проведеного 1998 р., В.Лизанчука серед позаштатних авторів нагороджено першою премією і дипломом.
16 вересня 2000 р. Президія Головної управи колишніх вояків-укра- їнців у Великій Британії нагородила В. Лизанчука «Золотим Хрестом Заслу¬ги І класу». 26 грудня 2000 р. Президія Академії наук Вищої школи України присудила В. Лизанчуку Нагороду Ярослава Мудрого за значний здобуток у галузі науки і публіцистики. Ухвалою Комітету в справах премії імені Івана Огієнка від 26 березня 2001 р. В. Лизанчукові присуджено Огієнківську премію у галузі науки.
В. Лизанчук – відповідальний редактор збірника науково-методичних праць «Телевізійна й радіожурналістика», член редакційної колегії «Вісника Львівського університету (серія журналістика)», член редакційної ради журналу «Зоря вечорова», член редколегії часопису «Просвіта», член двох спеціалізованих вчених рад (Київський національний університет ім. Т. Шевченка і Львівський національний університет ім. І. Франка) із за¬хисту дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і канди¬дата наук, голова комісії з дотримання законодавства про мови та державну символіку України у м. Львові при Львівській міській раді, член комісії Львівської обласної ради з контролю за виконанням законодавства у сфері функціонування української мови, член ради Львівського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка.
До 65-річчя з дня народження та 50-річчя журналістської праці Василя Лизанчука вийшла у світ книжка «Кроки… Василь Лизанчук – публіцист, вчений, педагог: Бібліографічний покажчик, листи, рецензії / Укладач М. М. Романюк, передмова А. Г. Погрібного,- Львів. 2001 – 968 с.