Марія Боєчко, поетеса, автор музики, етнограф, краєзнавець – авторка шести поетичних збірок «Ісповідуймо любов», «Лети, пісне моя», «Я возвеличую любов», «Дитинства світла мить», «Пролісок», «Спалах серця»; п’яти етнографічних збірників «Співокрай», «Співанкова тайстра», «Весільні барви», «Різдвяні барви», «Великодні барви»; історичного нарису «Ковалівка: з глибини віків до наших днів», численних публікацій у місцевій пресі. Є засновником, організатором і упорядником літературного альманаху «Джерельні дзвони» (видано 14 збірників, що об’єднує понад 100 авторів Коломийщини і Косівщини). Людина активної громадської позиції. Твори авторки спрямовані на популяризацію української мови, людських чеснот порядності, любові, глибокої духовності. Продовжити читання →

Кві́тка Ці́сик (* 4 квітня 1953, Квінз, Нью-Йорк — † 29 березня 1998, Мангеттен, Нью-Йорк) — американська співачка українського походження (сопрано), виконавиця українських народних і популярних пісень. Виконувала заголовні пісні у фільмах, виступала на американському телебаченні (у рекламі); співала у Гентській опері (Бельгія), фільм «You Light Up My Life»(1977), в якому вона виконувала пісні, одержав «Оскар». З 1982 року і до самої смерті Квітка залишалася єдиним голосом компанії «Ford Motor Company». Була найпопулярнішою виконавицею рекламних джинглів у США. Продовжити читання →

Михайло Миколайович Іваничук – український вчений-геоморфолог, дядько Романа Іваничука. Народився в 1894 році у селі Пилипи (Івано-Франківська область). Закінчив Коломийську гімназію, навчався на філософському факультеті Львівського університету. Навчання перервала перша світова війна, і Михайло записався добровольцем в Українські Січові Стрільці (УСС). Продовжити читання →

Емілія Лесюк-Бережницька народилася 5 квітня 1942 р. у родині Павла Лесюка, мешканця с. Голинь Калуського району. 1959 р. закінчила середню школу, працювала на новобудовах Луганська. Завідувала сільською бібліотекою, працювала художником Калуського райпобут-комбінату, а з переїздом до Коломиї — художником Коломийського побуткомбінату. Заснувала мале приватне підприємство “Палітра”, 2003 р. — спілку художників “Коло-Ми-Я”. Мала персональні виставки в Коломиї, Києві, Івано-Франківську, Чернігові, Сумах… Творчості  Е. Бережницької присвячена монографія Леоніда Мельника “Емілія Бережницька”. Нагороджена медаллю “Ветеран праці”, виховала двох синів, Петра і Михайла.

     Емілія Бережницька народилася в далекому 1942-му році, коли навколо холодом і голодом, страхом і людським горем була зранена українська земля. Продовжити читання →

Народився 9 серпня 1957 р. у с. Залуччі Горішньому Снятинського району. Закінчив Київський державний інститут культури ім. 0. Корнійчука (клас професора, заслуженого артиста України Д. Чайковського), Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (клас народного артиста України С.Данченка і кандидата мистецтвознавства Р. Коломійця). Д. Чиборак — ініціатор і організатор відродженого Коломийського драмтеатру, який розпочав свою діяльність 1848 р. і був першим українським театром на західноукраїнських теренах. Продовжити читання →

Дмитро Микитюк (*8 серпня 1899, с. Раківчик, Коломийський район, Івано-Франківська область — † 8 березня 1983, м. Вінніпег,Канада ) — хорунжий УГА, видавець. Народився 8 серпня 1899 в селі Раківчик, Коломийського повіту. Відвідував гімназію в Коломиї, і в серпні 1914 року добровільно вступив до Легіону Січових Стрільців, з ким пройшов через всю війну. Під час облоги Львова, був у постачанні 2-ї Коломийської бригади, і наприкінці червня 1919 року наказом Начальної Команди УГА його відправлено, як підхорунжого, до Старшинської Школи Піхоти, яку закінчив у кінці жовтня 1919 року в селі Гута-Чугорська, Ново-Ушицького повіту. Продовжити читання →

Дата і місце народження — 11 червня 1948 р., с. Марківка Коломийського району. 1966 р., після закінчення Печеніжинської СШ, працював у Дніпропетровську слюсарем-складальником на ремонтному заводі, у 1967-1969 рр. — служба в танкових військах, курси офіцерів запасу. Демобілізувавшись, повернувся на завод до Дніпропетровська, одружився й переїхав жити до Печеніжина. Працював слюсарем Коломийського будуправління № 112, 1970 р. вступив на енергетичний факультет Івано-Франківського інституту нафти і газу. 1972 р. разом з однодумцями створив підпільну Спілку української молоді Галичини, яка ставила за мету проголошення незалежної України. Продовжити читання →

Народився 24 липня 1928 р. у селищі Печеніжині, в родині учасника національно-визвольних змагань. Початкову освіту здобув у рідному селищі, нав­чався в Коломийській українській гімназії (1939 р.), малій духовній семінарії у Львові (1942-1944 рр.), Винниківській середній школі робітничої молоді (1946-1947 рр.). Закінчив історичний факультет Львівського держуніверситету ім. І. Франка (1952 р.), вчителював на Львівщині. Від 1953 р. працював старшим науковим працівником відділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР. Науково-педагогічна діяльність В. Грабо- вецького поділяється на два періоди: львівський та івано-франківський. Від 1975 р. працює в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника, де 17 років очолював кафедру історії України. На сьогодні – доктор історичних наук, професор, академік, заслужений діяч науки і техніки України, двічі відмінник освіти України, почесний доктор багатьох університетів. Продовжити читання →