КИРИЛО ТРИЛЬОВСЬКИЙ
Засновник УСС, голова УБУ (Українська Бойова Управа), громадський і політичний діяч радикальної партії, адвокат, засновник і провідний член руханкового пожежного товариства «Січ», дуже поширеного на Покутті й Гуцульщині, журналіст і видавець, з 1912 р. генеральний отаман «Січей», автор слів популярної січової пісні «Гей там на горі «Січ» іде».
6 травня 1864 р. народився як син греко-католицького священика в с. Богутин, повіту Золочів Галичина. До шкіл ходив у Золочеві й Коломиї. У польській гімназії (тоді ще не було української) організовує тайні гуртки самоосвіти, щоб українську молодь зберігати польськими впливами. Право студіював спочатку в Чернівецькому університеті, пізніше у Львові. В 1901 р. відкриває адвокатську канцелярію в Коломиї. 1884 р. основує разом з І. Кейваном та Іваном Сандуляком першу читальню «Просвіти» на Покутті в с. Карлів (на Снятинщині).
5 травня 1900 р. основує руханково-пожежне т-во «Січ» у с. Завалля (Снятинщина).
1902р. бере активну участь в організуванні страйків рільників. В 1904 р. основує першу кооперативу на Покутті «Народна спілка» в с. Іспас. Д-р Трильовський був головним провідником радикальної партії на Покуття і членом головної управи партії у Львові. З 1907 р. є послом до парламенту у Відні. В 1911 вдруге обраний послом.
1912 – генеральний отаман Українського Січового Союзу у Львові.. !914 – голова бойової Управи Легіону Українські січові Стрільці спершу у Львові, опісля у Відні. 1915 р. – член головної Української Ради. !919 р. член Української Національної Ради (парламенту) Західно-Української Народної Республіки в Станіславові. Згадуючи про своє життя К. Трильовський писав: «Коли гляну на своє життя, а головне на мою молодість, не маю чого нарікати!… Та молодість, а передусім мій мужеський вік, це був час безперервної рухливості і праці на народній ниві… Та праця не давала мені матеріальних надбань – навпаки! Зате давала мені велике моральне вдоволення, тим більше, що я відчував і бачив, що нема нікого другого, хто міг би її виконати». Працював адвокатом у Гвіздці. Потім поселився в Коломиї по вул.. Україенській, 23. Як організатор Січей радикальної партії видавав січові співаники, календарі, видавав і редагував часописи. Кирило трильовський закінчив своє динамічне життя за німецької окупації 19 жовтня 1941 року в Коломиї, похований на цвинтарі біля Благовіщенської церкви.
Д-р трильовський виголосив в парламенті за 4 роки свого пословання 11 великих промов (по 2, 3, 4 навіть 5 годин триваючі), в котрих він наводив кривди народу і взивав уряд і парламент ті кривди усунути. Він вніс 135 інтерпеляцій за ріжні кривди селян та робітників і вояків і приклався до їх усунення.
19 жовтня 1997 року (51-а річниця смерти) в міському парку було урочисто відкрито бронзове погруддя К. Трильовського – подарунок містові від онуків Богдана та Максима. На звернення т-ва «Поступ» паркові надано ім’я Кирила Трильовського.
Пам’ятна дошка з барельєфом К. Трильовського на будинку в якому він жив і працював на поч. ХХ ст.. відкрита 30 вересня 2010 року. Скульптор Роман Захарчук. Виконавці Валерій Дідорак та Павло Челяда. Дизайн Мирослава Ясінського. Пам’ятна дошка є дарунком Валерія Ковтуна та адвоката Михайла Петріва рідному місту.