Коломийщина багата талановитими людьми. Однією з перлин нашого краю є Квітка Цісик –  відома на весь світ виконавиця українських народних і популярних пісень.

Народилась 4 квітня 1953 року в районі Квінсі біля Нью -Йорку, у сім’ї Іванни і Володимира Цісиків. П’ятирічною Квітка освоїла скрипку, у цьому їй допомагав батько — концертуючий скрипаль, який навчався у Львівській консерваторії і потім викладав в українському музичному інституті Америки. Акомпонувала Квітці її старша сестра Марія— відома у світі піаністка, яка згодом стала  директором консерваторії в Сан-Франциско. Хоча Квітка добре володіла скрипкою та роялем, маючи рідкісне колоратурне сопрано, вона вчилась у хранителя віденської оперної традиції Себаст’яна Енгельберга, закінчила консерваторію в Нью- Йорку. Ще студенткою, взявши собі псевдонім Кейсі,  не відчувала жодних труднощів з різними музичними стилями. Її почали запрошувати для співпраці джазові, поп– і рок-зірки.  Квітка часто співала у хорі з Майклом  Джексоном, майбутнім королем поп-музики. У створенні українських альбомів особливо посприяв її чоловік — Ед Ракович, йому вона народила сина Едді. Перший диск «KVITKA» був записаний у 1980 році, а «Два кольори» — в 1989.   За словами самої Квітки, ці альбоми не були бізнес проектами, це був подарунок для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони жили, музика для душі, пам’ять про свою Батьківщину. Вони зібрали безліч нагород у Канаді, а в 1990-му році були номіновані на премію «Греммі».

У 1983 році Квітка разом з матір’ю відвідала Україну. Це був неафішований і перший і останній раз коли Квітка була на історичній батьківщині.

У Сполучених Штатах Америки на вшанування пам’яті про Квітку Цісик і її талант заснували Фонд підтримки музично обдарованих дітей. На згадку про її сестру Марію засновано Фонд «Адже життя прекрасне», який збирає кошти на закупівлю мамографічного обладнання для України.

Квітка Цісик більш знана у світі, ніж в самій Україні. 1992 року Квітку хотіли запросити для участі в концерті з нагоди 1-ї річниці незалежності України з піснею «Я піду в далекі гори». На жаль її мрії не здійснилися — 29 березня 1998 року, не доживши 5 днів до свого 45-річчя, вона померла.

У жовтні 2008 року в Українському домі пройшов творчий вечір «Незабутня Квітка», присвячений пам’яті співачки. Цей захід — перший в Україні та досі єдиний україно-американський проект, присвячений Квітці Цісик.

2009 року Міністерство культури і туризму України провело підготовку до Міжнародного мистецького фестивалю-конкурсу української пісні пам’яті Квітки Цісик «Квітка», який навесні презентували у США в рамках III Фестивалю української культури.

Поети Їй присвячували вірші, а художники – писали картини.

До 60-ї річниці з дня народження співачки телеканал Інтер зняв документальний фільм «Квітка. Голос у єдиному екземплярі».

З 2002 року в селі Ліски Коломийського району  за підтримки Івано-Франківської організації Спілки письменників України, обласного управління культури, відділу культури коломийської райдержадміністрації відбувається літературно-мистецький фестиваль імені Квітки Цісик «Циганський горб», започаткований громадським діячем, вихідцем з цього села – Ярославом Ясинським.

Цьогоріч буде проводитися 6-й фестиваль ім. Квітки Цісик, присвячений 60-ій річниці від дня народження всесвітньо відомої співачки.

Фрагменти листів Люби Павлик-Цісик (двоюрідна сестра Квітки Цісик) і

Дарії Висоцької (сестра із Варшави)

до Я. Ясінського з інформацією про рід Цісиків з родинного архіву:

1. «Я дуже добре пам’ятаю всіх моїх стрийків, братів мого батька, — окрім одного, який виїхав молодим до Аргентини. Найстарший був Євген Цісик — диригент Коломийського театру. ізидорЦісик (мій батько) був головним бухгалтером на станції колійовій в Станіславові. КорнелькоЦісик, маючи вісімнадцять років, виїхав до Аргентини. Микола Цісик, дуже добре пам’ятаю, мав улики, пчоли. Іванна Цісик (одинока сестра братів Цісиків), Зенон Цісик, який був знаний п’яніста. А наймолодший брат Цісиків — то був Володимир, якого ми всі кликали «Дзюньо». Знаний скрипаль — «Віртуозо». Стрийка дружина називалася іванка, — була родом з Львова. Вони мали дві доньки: Марію і Квітку. Марія Цісик була п’яністкою, навіть акомпонувала батькові на концерті тут в Америці. На жаль, стрийкоДзюньо та його дружина, та Маруся і Квітка всі повмирали. Маруся лишила дві доньки і чоловіка, а Квітка — сина і чоловіка.

Ще перед війною, я тоді мала сім років, все на Різдв’яні свята ми приїжджали до Лісок. А з села колідники приходили з Вертепом найперше до Цісиків.
Мій син Юрій вчився на скрипці грати. СтрийкоДзюньо його вчив. А Орест вчився на фортеп’яні».

(З листа  Люби Павлик-Цісик від 9 березня 2009 року).

2. «Я зворушена і щаслива, що Пан присвячує свій час для збирання знання про родину Цісиків та зарахував Миколу до просвітителів села і думає зробити кімнату Цісиків у музеї Лісок.

Як жаль, що моя мама Іванна
Цісиківна — донька  Олександра і Марії Цісиків, сестра Омеляна, Євгена, Миколи, Ізидора, Корнеля, Зенона та Володимира — того не діждалася.
Всі вони народилися в Лісках, а померли на чужині, крім Євгена та Омеляна (помер на тиф, яко дванадцятилітній хлопець). Війна розпорошила їх, кинула на всі сторони світу. Велика родина цілком розбита.

У вересні минулого року я була на цвинтарі в Лісках, зі мною була Люба Павлик, донька ізидораЦісика. Ми приїхали (Люба аж з Америки) відвідати могилу нашої бабусі Марії Цісикової.

Олександр Цісик (мій дідусь) народився в 1865 році, село Різдв’яни, воєводство Тернопільське. По скінченню народної школи відбув школу приготовляючу до праці в професії коліярській. Мешкав у Лісках. Працював на станції у Коршеві. Мав велику пасіку.

Олекса (Олександр) Цісик був добрим кравцем, мав учнів (челядників).
В 1940 році засланий до Казахстану, де по кількох літах помер.
Марія Цісикова (моя бабуся) народилася в 1870 році в родині Піньковських, село Різдв’яни, воєводство Тернопільське. Провадила мале господарство рільниче і виховувала діти. Померла в падолисті 1939 року. Похована на сільському цвинтарі в Лісках».

(З листа Дарії Висоцької
від 15 березня 2009 року).